Бірючина китайська Догляд за рослиною

Бірючина китайська (Ligustrum sinense) належить до родини Oleaceae у межах роду Ligustrum. Бірючина китайська походить з Китай, Тайвань та В'єтнам, та інвазивна на Реюньйоні, Андаманські острови, Острів Норфолк, Коста-Рика, Гондурас, Панама та значна частина східних і південних Сполучених Штатів.

Тип росту Бірючина китайська: Прямостоячий, густий чагарник, досягає до 10 ft у висоту з розмахом приблизно 8 ft. Квіти: Дрібні білі суцвіття наприкінці весни — на початку літа.

Розмір листка: приблизно 2 дюймів.

Поливайте молоду або щойно посаджену Бірючина китайська кожні 7–14 днів, просочуючи всю кореневу зону, поки вона не приживеться — зазвичай це один-два вегетаційні сезони. Вкоріненим деревам вода потрібна переважно під час тривалих посушливих періодів. У контейнері поливайте щоразу, коли верхні кілька сантиметрів ґрунту стають сухими.

Бірючина китайська найкраще почувається при від повного сонця до часткової тіні.

Ligustrum sinense витримує температуру 50–85°F. Бірючина китайська віддає перевагу рівню вологості 40–70%.

Добре дренований суглинний ґрунт з додаванням компосту для живлення. Хороший дренаж необхідний для Бірючина китайська, щоб запобігти застою води, який призводить до гниття коренів та грибкових захворювань.

Підживлюйте Бірючина китайська кожні 6 місяці протягом вегетаційного періоду збалансованим добривом пролонгованої дії згідно з інструкцією на етикетці. Дорослі дерева в хорошому ґрунті часто потребують мінімум додаткового підживлення, тому орієнтуйтеся на слабкий ріст або бліде листя.

Припиніть підживлення наприкінці літа, щоб нові пагони встигли зміцніти до зими.

Додаток PlantoScan може нагадувати вам, коли поливати та коли вносити добриво для кожної рослини.

Оберіть місце з від повного сонця до часткової тіні та добре дренований суглинний ґрунт з додаванням компосту для живлення. Уникайте низин, де після дощу збирається вода.

Бірючина китайська підходить для зон USDA Зона 7a – 9b.

Висаджуйте дерева, вирощені в контейнерах або з грудкою землі, навесні або на початку осені, розміщуючи кореневу шийку на рівні ґрунту, і добре полийте після посадки.

Бірючина китайська може розростатися приблизно на 8 футів (2.4 м) і досягати близько 10 футів (3 м) у висоту. Розміщуйте рослини на відстані приблизно 8 футів (2.4 м) одна від одної, щоб дорослі крони не заважали одна одній, і висаджуйте їх на відстані принаймні половини цієї дистанції від будівель, парканів і доріжок.

Плануєте ряд або живопліт? Спробуйте калькулятор відстані між деревами.

Проводьте обрізку Бірючина китайська під час періоду спокою наприкінці зими: спочатку видаліть мертві, пошкоджені та гілки, що перехрещуються, а потім злегка проріжте для формування крони.

Якщо воно цвіте навесні, обрізайте його одразу після цвітіння, щоб не видалити бруньки наступного року. Ніколи не зрізайте більше ніж чверть дерева за один рік.

Бірючина китайська морозостійка до зони USDA 7a, тому після вкорінення вона може залишатися на вулиці взимку в цій та тепліших зонах.

Глибоко поливайте пізньої осені перед тим, як земля замерзне, і розсипте шар мульчі товщиною 5–8 см (2–3 дюйми) над кореневою зоною, не торкаючись стовбура.

Молоді та вирощені в контейнерах дерева потребують додаткового захисту: коріння в горщику замерзає набагато легше, ніж коріння в ґрунті.

Бірючина китайська можна розмножувати за допомогою насіння, напівздерев'янілі живці. Подібні методи розмноження також застосовуються до Ligustrum ovalifolium, яка належить до того ж роду.

Дивіться всі рослини, токсичні для котів та рослини, токсичні для собак.

Бірючина китайська вразлива до попелиці, щитівки, павутинні кліщі. Регулярно оглядайте листя, особливо нижню частину та стебла. Негайно обробляйте зараження інсектицидним милом або олією нім, щоб запобігти поширенню.

Жовте листя, коричневі кінчики чи в'янення? Перегляньте поширені проблеми рослин та способи їх вирішення.

Бірючина китайська росте на відкритому повітрі в зонах USDA Зона 7a – 9b. Вона витримує зими до зони морозостійкості 7a. Бірючина китайська походить з Китай, Тайвань та В'єтнам, та інвазивна на Реюньйоні, Андаманські острови, Острів Норфолк, Коста-Рика, Гондурас, Панама та значна частина східних і південних Сполучених Штатів.